Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Тема № 2 “ Збройні сили іноземних держав. ”

Тема № 3 “ Сучасний загальновійськовий бій. ”
Література: “ Тактика ”,В.В. Вішняков ,
Г.А. Дробаха і ін.,2009р.

Викладач: ктн., снс. Горшколєпов Володимир Борисович

Дисципліна “ЗАГАЛЬНА ТАКТИКА“ – 12 год.
Лекцій – 11 год.
Контрольна робота – 1 год.

Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Дисципліна “ЗАГАЛЬНА ТАКТИКА"

Заняття №1:

Організаційна структура Збройних сил України.

Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка

1.1.1. Призначення, організація, склад Збройних сил України.
1.1.2. Призначення і склад видів Збройних сил України.

на загрози у сфері національної безпеки включають:
— сили оборони;
— сили

безпеки;
— недержавні установи, що можуть залучатися в інтересах безпеки і оборони.

До Сил оборони відносяться Збройні Сили, які призначені для захисту держави, суспільства від загроз воєнного характеру.

4

Гов1

tasso – будую війська) — складова частина військового мистецтва, що

включає теорію й практику підготовки й ведення бою з’єднаннями, частинами(кораблями) і підрозділами різних видів збройних сил, родів військ (сил) і спеціальних військ на суші, у повітрі й на морі .
Тактика охоплює вивчення, розробку , підготовку й ведення всіх видів бойових дій: оборони, наступу, зустрічного бою, перегрупувань тощо.
Структура тактики складається із:
загальної тактики;
тактики родів військ;
тактики спеціальних військ;
тактики з’єднань, частин і підрозділів інших формувань.

5

й ведення загальновійськового бою з’єднаннями, частинами та підрозділами.
1.1.1. Призначення, організація,

склад Збройних сил України.

Воєнне будівництво – це сукупність економічних, політичних і власне військових заходів, здійснюваних вищим державним і воєнним керівництвом, спрямованих на забезпечення збройного захисту держави. Головне місце у військовому будівництві займають заходи щодо будівництва і розвитку Збройних Сил, бо вони складають основу оборонної могутності держави.

6

організація призначена для виконання визначених Конституцією України задач (ст. 234

– 237 розділу VІІ ):
“ Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності, а також інших задач відповідно до міжнародних обов’язків України ”.
Загальне керівництво реформуванням та розвитком Збройних Сил України здійснюється Президентом України як Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.
Координація та контроль діяльності органів виконавчої влади щодо виконання відповідних заходів покладається на Раду національної безпеки і оборони України.

7

майном, продовольством, та іншими засобами здійснює Кабінет Міністрів України.

Безпосереднє керівництво покладається на Міністра оборони України.

8

України визначено, що у рамках вирішення задач Збройні Сили повинні

бути спроможні нейтралізувати воєнний конфлікт низької інтенсивності складом військ (сил) мирного часу та забезпечити мобілізаційну готовність до ведення локальної або регіональної війни.
Одночасно Збройні сили повинні бути постійно готові до участі у миротворчих та гуманітарних операціях під егідою міжнародних організацій силами до однієї бригади (чисельністю 2-3 тис.чол.)

9

Гов3.

Рис.1.1.1.Cтруктура збройних Сил України
10

- призначення ЗС, їх стратегічні задачі відповідно до воєнно-політичного курсу

держави;
- рівень військових потенціалів країн регіону;
- географічні умови країни (розмір території, довжина сухопутних та морських кордонів, рельєф поверхні та ін.).
- тенденції розвитку міжнародної воєнно-політичної обстановки;
- характер імовірних воєнних конфліктів;
- стан економіки і мобілізаційних ресурсів держави.

Рис.1.1.2. Чисельність Збройних Сил у 2006-2011рр.

11

Гов4.

що не дало можливості проводити на належному рівні підготовку військ(сил),

підтримувати у справному стані озброєння та військову техніку, забезпечити військовослужбовців необхідною кількістю житла.

13

за контрактом.

14

Збройних сил України.

Збройні Сили України складаються з видів

ЗС.
Вид Збройних Сил – це частина ЗС держави, призначена для проведення воєнних дій в окремій сфері (суші, морі, повітряному просторі).
Кожний вид ЗС має притаманну тільки йому зброю та військову техніку різноманітну за бойовими властивостями і можливостями застосування.
Кожний рід військ призначається для виконання окремих оперативно-тактичних і тактичних задач, має характерні для нього форми і способи воєнних дій.
У склад Видів Збройних Сил України входять:
Сухопутні війська - до 54 %;
Повітряні сили - до 29,5 %;
Військово-морські сили - до 4,5 %.

15

бойовим складом вид ЗС. Вони складають основу ЗС, є головним

носієм їх бойової могутності, відіграють рішучу роль у виконанні задач Збройних Сил України.

Сухопутні війська призначені для:
відбиття ударів сухопутних угрупувань агресора;
утримання території ,районів,занятих рубежів;
розгрому угрупувань противника, що вторглись на територію держави;
участі у територіальній оборони держави.

16

гов6

сили України» та інших законодавчих актів на початку 2005 року

на базі Військово – повітряних сил та Військ повітряної оборони був створений новий вид збройних сил - Повітряні Сили Збройних Сил України
Відповідно до призначення Повітряні сили ЗСУ виконують завдання:
у мирний час:
ведення радіотехнічної, радіолокаційної і повітряної розвідки без порушень державного кордону, збір та узагальнення інформації щодо повітряної обстановки , оповіщення військ, органів управління ЗСУ та держави;
бойового чергування з охорони важливих державних об’єктів, державного кордону України в повітряному просторі та контролю за дотриманням порядку використання повітряного простору України;

18

надання черговими силами допомоги повітряним суднам у разі форс -

мажорних обставин;
участі у міжнародній військовій співпраці та міжнародних військових миротворчих операціях;
надання повітряних транспортних засобів для евакуації у випадку катастроф техногенного характеру, нападу (збройної провокації) на об’єкти та громадян України,які перебувають на території іноземних держав;
участі у протидії диверсіям, терористичним актам з використанням літальних апаратів;
забезпечення перельоту вищих посадових осіб держави;
участь у підготовці території країни в навігаційному та топогеодизичному плані.

19

Сил України.
ВМС забезпечують недоторканність морських і прибережних

територій України й надають можливість їй зберігати статус розвиненої морської держави.
Завдання Військово- Морських сил :
стимулювання, локалізація й нейтралізація збройних конфліктів, за необхідності - відсіч збройної агресії з моря;
підтримування стабільності в Чорноморському регіоні в рамках BLACKSEAFOR;
участь у боротьбі з міжнародним і внутрішнім тероризмом, піратством в усіх його виявах;
участь у запобіганні незаконному транспортуванню зброї і наркотиків морським шляхом;
боротьба з мінною небезпекою;
пошук і рятування на морі;

21

допомоги центральним і місцевим органам виконавчої влади, місцевому самоврядуванню в

проведенні пошукових та аварійно-рятувальних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;
участь у миротворчих і гуманітарних операціях;
сприяння об’єднанням СВ, що діють на приморському напрямку;
підтримання оперативного режиму в операційній зоні ВМС;
забезпечення безпеки морських перевезень.

22

склад
23

(сил) видів Збройних Сил

України “

інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються

сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

і оборони:
- збереження політичної нестабільності, наявність конфліктних ситуацій

між деякими державами регіону;
- зростання рівня організованої транснаціональної злочинності, поширення міжнародного тероризму;
- підвищення небезпеки виникнення природних, техногенних і технологічних катастроф;
- збереження територіальних претензій до України;
- міжнародне піратство.

просторі України та кібератаки;
- посилення загроз тероризму і

екстремізму;
- неконтрольоване розповсюдження засобів масового ураження і технологій подвійного використання;
- намагання деяких сил здійснювати підтримку окремих політичних партій, прошарків населення за етнічною, мовною, релігійною ознаками, економічний тиск та інші деструктивні дії;
- загострення регіонального сепаратизму, етнорелігійної конфронтації;
- посилення міжнародного суперництва щодо доступу до енергоресурсів, контролю за маршрутами їх транспортування і потужностями для їх переробки;