Разделы презентаций
- Разное
- Английский язык
- Астрономия
- Алгебра
- Биология
- География
- Геометрия
- Детские презентации
- Информатика
- История
- Литература
- Математика
- Медицина
- Менеджмент
- Музыка
- МХК
- Немецкий язык
- ОБЖ
- Обществознание
- Окружающий мир
- Педагогика
- Русский язык
- Технология
- Физика
- Философия
- Химия
- Шаблоны, картинки для презентаций
- Экология
- Экономика
- Юриспруденция
Тема лекції: “ Структура та функції імунної системи. Імунологічні методи
Содержание
- 1. Тема лекції: “ Структура та функції імунної системи. Імунологічні методи
- 2. План лекції1. Визначення та класифікація імунітету.2. Структура
- 3. Клінічна імунологія – це клінічна і лабораторна
- 4. Імунітет (від лат. immunitas – звільнення, позбавлення
- 5. ІмунітетПрироджений (неспецифічний)Набутий (специфічний, адаптивний)ГуморальнийКлітиннийГуморальнийКлітиннийКласифікація
- 6. Фактори природженого і набутого імунітету
- 7. Набутий імунітетПрироднийШтучнийАктивнийІнфекція; контакт з патогеномПасивнийАнтитіла від матері до плода через плацентуАктивнийВакцинаціяПасивнийВведення сироватки (гама-глобуліни)Класифікація
- 8. Імунний захист
- 9. План лекції1. Визначення та класифікація імунітету.2. Структура
- 10. Органи імунної системи разом складають єдиний дифузний
- 11. Локалізаціяімунноїсистеми1 – червоний кістковий мозок;2 – тимус;3
- 12. ЦентральніТимусІнкапсульованіЛімфовузлиСелезінкаЛімфоїднатканинаШКТОргани імунної системиПериферичніЧервоний кістковий мозокНеінкапсульованіДозріванняТ-клітинДозріванняВ-клітинЕлімінація АГз лімфи ітканинної рідиниЕлімінація АГіз кровотокуЛімфоїднатканинабронхівЛімфоїднатканинасечо-статевихшляхівЛімфоїднатканинаносоглоткиЛімфоїднатканинашкіриЛімфоїдна тканина слизових оболонок
- 13. SALT GALT BALT MALT - mucosa-associated lymphoid
- 14. План лекції1. Визначення та класифікація імунітету.2. Структура
- 15. Система комплементу Назва походить від слова “complementer” (той,
- 16. Функціїсистеми комплементу1. Лізис2. Хемотаксис3. ОпсонізаціяБактеріїФагоцитБактеріїКомплементСистема комплементу здатна
- 17. Слайд 17
- 18. В нормі система комплементу знаходиться у “сплячому
- 19. МЗЛ – маннозо-зв’язуючийлектинМЗЛ-асоційованапротеазаМЗЛКласичний шляхЛектиновий шляхАльтернативний шляхМембрано-атакуючий комплексМембрано-атакуючий комплексКомплекс АГ-АТ(IgM або IgG)Шляхи активаціїсистеми комплементу
- 20. Мембраноатакуючий комплекс
- 21. Білки гострої фази Білками гострої фази називають кілька
- 22. С-реактивний білок
- 23. Інтерферони Це глікопротеїни, що виробляються клітинами у відповідь
- 24. План лекції1. Визначення та класифікація імунітету.2. Структура
- 25. Формені елементи крові
- 26. ЛейкоцитиГранулоцитиНейтрофілиМоноцитиАгранулоцитиЛімфоцитиЕозинофілиБазофілиСегменто-ядерніПаличко-ядерніЮніТ-лімфоцитиВ-лімфоцитиПлазматична клітинаТканинні базофіли (опасисті клітини, мастоцити, лаброцити)Тканинні макрофаги
- 27. Фагоцитоз
- 28. Етапи фагоцитозу:Активація клітини, що фагоцитує.Хемотаксис (рух до
- 29. Природжений клітинний імунітет Цей вид імунітету забезпечують мононуклеарні
- 30. Системамононуклеарних фагоцитів
- 31. План лекції1. Визначення та класифікація імунітету.2. Структура
- 32. Антиген Антиген – це генетично чужорідна речовина, яка
- 33. Епітопи Антиген Епітоп (антигенна детермінанта)
- 34. Головний комплекс гістосумісності Головний комплекс гістосумісності (ГКГ) (Major
- 35. Следует отметить, что хотя молекулы MHC и
- 36. Молекула ГКГ класу IГоловний комплекс гістосумісностіМолекула ГКГ класу ІI
- 37. Антигенпрезентуючі клітиниВ-лімфоцитиМакрофагиДендритні клітини
- 38. Процесинг і представлення антигена1. Ендоцитоз АГ.2. Фагоцитарна
- 39. План лекції1. Визначення та класифікація імунітету.2. Структура
- 40. Набутий гуморальний імунітетПауль Ерліх(1854-1915)Лауреат Нобелівської премії 1908
- 41. Набутий гуморальний імунітет У розвитку гуморального імунітету беруть
- 42. T cell dependent B cell activation, computer
- 43. Антитіла Існує 5 класів імуноглобулінів: М, G, A,
- 44. Класи імуноглобулінів Іg А виділяється в порожнини і
- 45. Будова імуноглобулінів
- 46. План лекції1. Визначення та класифікація імунітету.2. Структура
- 47. Набутий клітинний імунітет Клітинний імунітет реалізується шляхом вироблення
- 48. Набутий клітинний імунітет
- 49. Cell-mediated immune response, computer artwork. This type
- 50. План лекції1. Визначення та класифікація імунітету.2. Структура
- 51. Диференціювання лімфоцитів
- 52. Обов’язковим процесом на початку імуногенезу в периферичних
- 53. Розвиток Т-лімфоцитів
- 54. Т-лімфоцити
- 55. Цитокіни
- 56. Механізми дії цитокінів
- 57. Цитокіни
- 58. Інтерферон-αІнтерлейкін-10Інтерлейкін-6TNF-αЦитокіни
- 59. План лекції1. Визначення та класифікація імунітету.2. Структура
- 60. Методи імунологічного дослідження
- 61. Дослідження неспецифічного імунітету 1) До орієнтувальних тестів (І
- 62. Дослідженняспецифічного імунітету
- 63. Огюст Роден“Мислитель”
- 64. Дякую за увагу!
- 65. Скачать презентанцию
План лекції1. Визначення та класифікація імунітету.2. Структура імунної системи.3. Гуморальна ланка природженого імунітету.4. Клітинна ланка природженого імунітету.5. Антиген та його презентація.6. Гуморальна ланка набутого імунітету.7. Клітинна ланка набутого імунітету.8. Т-лімфоцити та
Слайды и текст этой презентации
Слайд 1Тема лекції:
“Структура та функції
імунної системи.
Імунологічні методи досліджень”.
Івано-Франківський національний медичний університет
Кафедра
внутрішньої медицини №1
В.Я.
Слайд 2План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна
ланка природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген та його
презентація.6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. Т-лімфоцити та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.
Слайд 3 Клінічна імунологія – це клінічна і лабораторна дисципліна, яка займається
обстеженням, діагностикою та лікуванням хворих із патологічними процесами, що розвиваються
в результаті порушення імунних механізмів, а також тими випадками, коли імунологічні маніпуляції є важливою частиною терапії і (або) профілактики (ВООЗ, 1993).Визначення
Слайд 4 Імунітет (від лат. immunitas – звільнення, позбавлення від будь-чого) –
це захист організму від генетично чужорідних речовин (антигенів) екзогенного чи
ендогенного походження з метою збереження і підтримання гомеостазу, структурної та функціональної цілісності організму, а також біологічної індивідуальності та видових відмінностей.Визначення
Слайд 5Імунітет
Природжений (неспецифічний)
Набутий (специфічний, адаптивний)
Гуморальний
Клітинний
Гуморальний
Клітинний
Класифікація
Слайд 7Набутий імунітет
Природний
Штучний
Активний
Інфекція; контакт з патогеном
Пасивний
Антитіла від матері до плода через
плаценту
Активний
Вакцинація
Пасивний
Введення сироватки (гама-глобуліни)
Класифікація
Слайд 9План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна
ланка природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген та його
презентація.6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. Т-лімфоцити та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.
Слайд 10 Органи імунної системи разом складають єдиний дифузний орган, поєднаний спільною
функцією. Маса його близько 1,5-2,0 кг, а кількість лімфоїдних клітин
сягає астрономічних цифр, при цьому кожна десята клітина організму здійснює функцію імунологічного нагляду. Анатомо-фізіологічний принцип побудови імунної системи – органно-циркуляторний. Тобто є лімфоїдні органи, але лімфоцити не “сидять” у них постійно, а інтенсивно рециркулюють між лімфоїдними органами та нелімфоїдними тканинами через лімфатичні судини і кров: через один лімфовузол протягом 1 год. проходить біля 10 млрд. лімфоцитів. Із загальної кількості лімфоцитів організму в кожен момент часу в крові міститься лише 0,2-2,0%.
Імунна (лімфоїдна) система
Слайд 11Локалізація
імунної
системи
1 – червоний кістковий мозок;
2 – тимус;
3 – лімфоїдна тканина
слизових оболонок;
4 – лімфатичні вузли;
5 – лімфатичні судини;
6 – грудна
лімфатична протока;7 – селезінка;
8 – печінка;
9 – внутрішньоепітеліальні лімфоцити.
Слайд 12Центральні
Тимус
Інкапсульовані
Лімфовузли
Селезінка
Лімфоїдна
тканина
ШКТ
Органи імунної системи
Периферичні
Червоний кістковий мозок
Неінкапсульовані
Дозрівання
Т-клітин
Дозрівання
В-клітин
Елімінація АГ
з лімфи і
тканинної рідини
Елімінація АГ
із
кровотоку
Лімфоїдна
тканина
бронхів
Лімфоїдна
тканина
сечо-статевих
шляхів
Лімфоїдна
тканина
носоглотки
Лімфоїдна
тканина
шкіри
Лімфоїдна тканина слизових оболонок
Слайд 13SALT
GALT
BALT
MALT - mucosa-associated lymphoid tissue:
GALT - Gut-Associated
Lymphoid Tissue - із кишечником;
BALT - Bronchus-Associated Lymphoid Tissue -
із бронхами та бронхіолами; NALT - Nasopharynx-Associated Lymphoid Tissue - глоткове кільце Пирогова-Вальдейєра;
SALT - Skin-Associated Lymphoid Tissue - зі шкірою.
NALT
Усі її відділи функціонують як єдине ціле. Інтегральний зв’язок між слизовими оболонками забезпечує секреторна імунна система, яку ще називають місцевим імунітетом.
Імунна система, асоційована зі слизовими оболонками і шкірою
Неінкапсульована
лімфоїдна тканина
Слайд 14План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна
ланка природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген та його
презентація.6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. Т-лімфоцити та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.
Слайд 15Система комплементу
Назва походить від слова “complementer” (той, що доповнює), оскільки
на початку ХХ ст. було виявлено гіпотетичний фактор, який доповнював
антитіла у лізисі і фагоцитозі бактерій, що й дістав назву комплемент. Надалі з’ясували, що комплемент – це система сироваткових білків та кількох білків клітинних мембран. Дев’ять перших відкритих білків системи комплементу позначили буквою ”С” (за першою буквою слова “complement”) із відповідними цифрами: С1, С2, С3, С4, С5, С6, С7, С8, С9. Номери при букві “С” присвоювали в міру відкриття конкретних білків, і їх порядок (1, 2, 3 і т.д.) не відповідає почерговості вступу в дію у процесі активації всієї системи.
Слайд 16Функції
системи комплементу
1. Лізис
2. Хемотаксис
3. Опсонізація
Бактерії
Фагоцит
Бактерії
Комплемент
Система комплементу здатна без участі антитіл
руйнувати мембрани багатьох видів бактерій.
Продукти активації комплементу приваблюють до місця
реакції фагоцити.Покриваючи поверхню бактерій, компоненти комплементу полегшують фагоцитам їх розпізнання та поглинання.
Слайд 18 В нормі система комплементу знаходиться у “сплячому стані”. При появі
у внутрішньому середовищі мікроорганізмів система активується. Відомо 3 шляхи активації
системи комплементу: класичний, альтернативний і лектиновий.Класичний шлях активації ініціюється комплексами АГ-АТ.
Альтернативний шлях активації – безпосередньо мікробами.
Шляхи активації
системи комплементу
Лектиновий шлях активації розпочинається зі зв’язування з вуглеводом (маннозою) мікробних клітин такого білка сироватки крові як лектин. Далі спеціальна протеаза розщеплює С4 і наступні реакції проходять по класичному шляху.
Компоненти комплементу С5, С6, С7, С8, С9 колективно отримали назву мембраноатакуючий комплекс, оскільки він формує пори в мембрані мікробних клітин (перфорація мембрани) і, як наслідок, лізис мікробних клітин.
Слайд 19МЗЛ –
маннозо-
зв’язуючий
лектин
МЗЛ-
асоційована
протеаза
МЗЛ
Класичний шлях
Лектиновий шлях
Альтернативний шлях
Мембрано-атакуючий комплекс
Мембрано-атакуючий комплекс
Комплекс АГ-АТ
(IgM або
IgG)
Шляхи активації
системи комплементу
Слайд 21Білки гострої фази
Білками гострої фази називають кілька білків сироватки крові,
концентрація яких значно зростає при запальних процесах. До цих білків
належать С-реактивний білок (СРБ), фібриноген, маннозо-зв’язуючий лектин, серомукоїд. Основне місце їх синтезу – печінка. Значна кількість цих білків з’являється у крові протягом перших 2 днів розвитку гострого процесу, коли специфічних АТ ще немає. Останні зможуть продукуватися лише через 5-7 днів. Назва “С-реактивний білок” походить зі спостереження, що цей білок зв’язує стафілококи групи С.
Таке явище, коли зв’язування мікроба в комплекс з певним білком забезпечує можливість поглинання цього мікроба фагоцитом, називається опсонізацією (від лат. оpsonіn – посилюючий).
Білки, здатні обволікувати мікроби і посилювати їх фагоцитоз, називають опсонінами.
До них належать імуноглобуліни, білки гострої фази, компоненти комплементу та інші.
Слайд 23Інтерферони
Це глікопротеїни, що виробляються клітинами у відповідь на вірусну інфекцію
та інші стимули. Розрізняють три види інтерферонів (ІФН): ІФН-α, ІФН-β,
ІФН-γ. Перші два володіють противірусним та протипухлинним ефектом, а третій регулює специфічну імунну відповідь та неспецифічну резистентність. У нормі ІФН-α продукується мононуклеар-ними фагоцитами (інша назва – “лейкоцитарний” ІФН), а ІФН-β – фібробластами (“фібробластний” ІФН). ІФН-γ (“імунний” ІФН) продукується Т-лімфоцитами і природніми кілерами.
Вірус
Антиген
Інфікована
клітина
Т-клітина
ІФН-α
ІФН-β
ІФН-γ
Стійка
до віруса
клітина
Слайд 24План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна
ланка природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген та його
презентація.6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. Т-лімфоцити та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.
Слайд 26Лейкоцити
Гранулоцити
Нейтрофіли
Моноцити
Агранулоцити
Лімфоцити
Еозинофіли
Базофіли
Сегменто-ядерні
Паличко-ядерні
Юні
Т-лімфоцити
В-лімфоцити
Плазматична клітина
Тканинні базофіли (опасисті клітини, мастоцити, лаброцити)
Тканинні макрофаги
Слайд 27 Фагоцитоз – це процес
поглинання чужорідного матеріалу, його руйнування і виведення з організму. Головними
клітинами, що здійснюють фагоцитоз, є моноцити/макрофаги і нейтрофіли.Фагоцитоз може бути завершеним, коли захоплений мікроорганізм гине, та незавершеним, коли мікроби не гинуть. Прикладом незавершеного фагоцитозу є фагоцитоз гонококів, мікобактерій туберкульозу і лейшманій.
Ілля Ілліч Мечніков
(1845-1916)
Лауреат Нобелівської премії 1908 р.
(спільно з Паулем Ерліхом)
Природжений клітинний імунітет
Слайд 28 Етапи фагоцитозу:
Активація клітини, що фагоцитує.
Хемотаксис (рух до об’єкта, що спричинив
активацію).
Адгезія (прикріплення до об’єкта).
Поглинання об’єкта.
Процесинг (перетравлення).
Макрофаг атакує гельмінта
Макрофаг атакує бактерію
Макрофаг
та E.coliМакрофаг і стрептокок
Фагоцитоз
Слайд 29Природжений клітинний імунітет
Цей вид імунітету забезпечують мононуклеарні фагоцити, поліморфноядерні лейкоцити,
кілерні клітини (природні кілери та інші).
Мононуклеарні фагоцити (триваложивучі): моноцити і
тканинні макрофаги. Поліморфноядерні нейтрофіли (короткоживучі)
Еозинофіли Базофіли Опасисті клітини
Слайд 31План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна
ланка природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген та його
презентація.6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. Т-лімфоцити та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.
Слайд 32Антиген
Антиген – це генетично чужорідна речовина, яка може викликати в
організмі антитілоутворення та інші форми імунної відповіді, а також взаємодіяти
з антитілами та антигенрозпізнавальними клітинами.Антигени можуть бути екзогенні (бактерії, гриби, найпростіші, віруси) та ендогенні (клітини, модифіковані вірусами, ксенобіотиками, старінням, ракові клітини та ін.).
Властивості антигенів:
1. Імуногенність – здатність індукувати специфічну імунну відповідь.
2. Антигенність – здатність специфічно реагувати з антитілами чи клітинами, виробленими на введення даного антигену.
Слайд 33 Епітопи
Антиген
Епітоп (антигенна детермінанта) – це місце
на антигені, яке специфічно реагує з антитілом.
Спорідненість між АГ і
АТ характеризують поняття:1. Афінітет – сила хімічного зв’язку одного антигенного епітопу з одним із активних центрів АТ.
2. Авідність – сила зв’язку цілої молекули АТ зі всіма антигенними епітопами, які їй вдалося зв’язати.
Слайд 34Головний комплекс гістосумісності
Головний комплекс гістосумісності (ГКГ) (Major Histocompatibility Complex –
MHC) – велика група мембранних білків, які мають високу імуногенність,
забезпечують унікальність кожного організму та беруть участь в імунних реакціях.ГКГ у людини називається HLA (Human Leukocyte Antigens).
ГКГ поділяється на 2 класи:
1. Білки ГКГ класу І наявні в усіх клітинах. Вони переважно беруть участь в реакціях клітинного імунітету на внутрішньоклітинні антигени (віруси, пухлинні клітини, внутрішньоклітинні бактерії).
2. Білки ГКГ класу ІІ наявні в антигенпрезентуючих клітинах (В-лімфоцити, макрофаги і дендритні клітини). Вони переважно беруть участь в реакціях гуморального імунітету на позаклітинні антигени (бактерії).
Функція білків ГКГ – представлення антигену для розпізнання Т-лімфоцитам.
Слайд 35Следует отметить, что хотя молекулы MHC и называются обычно антигенами,
они проявляют антигенность только в том случае, когда распознаются иммунной
системой не собственного, а генетически иного организма, например, при аллотрансплантации органов.Существуют еще и молекулы MHC класса III , но молекулы MHC класса I и молекулы MHC класса II являются наиболее важными в иммунологическом смысле.
Антигени I класу, вперше знайдені на лейкоцитах (звідси термін HLA).
Слайд 38Процесинг і представлення антигена
1. Ендоцитоз АГ.
2. Фагоцитарна вакуоля зливається з
лізосомою, ферменти модифікують АГ, який зв’язується з молекулою ГКГ-І чи
–ІІ всередині вакуолі.3. Екзоцитоз комплексу АГ із ГКГ на поверхню антигенпредставляючої клітини.
Слайд 39План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна
ланка природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген та його
презентація.6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. Т-лімфоцити та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.
Слайд 40Набутий гуморальний імунітет
Пауль Ерліх
(1854-1915)
Лауреат Нобелівської премії 1908 р.
(спільно з І.І.
Мечніковим)
Гуморальний імунітет реалізується шляхом вироблення антитіл, які руйнують і/або виводять
АГ з організму.Мета гуморального імунітету – продукція антитіл на будь-який АГ.
АТ виробляються плазматичними клітинами, які утворюються з В-лімфоцитів.
Слайд 41Набутий гуморальний імунітет
У розвитку гуморального імунітету беруть участь 3 види
клітин:
1. Антигенпредставляюча клітина: поглинає і видозмінює АГ; зв’язує видозмінений АГ
з молекулою ГКГ класу ІІ; виводить на свою поверхню комплекс видозміненого АГ і ГКГ-ІІ; виробляє ІЛ-1.2. Т-лімфоцити-хелпери: активуються під впливом комплексу АГ із ГКГ-ІІ та ІЛ-1; виробляють ІЛ-4 та ІЛ-5.
3. В-лімфоцити: активуються під впливом комплексу АГ із ГКГ-ІІ та ІЛ-4 і -5; діляться з утворенням їх великої кількості і диференціюються в плазматичні клітини, які виробляють АТ; останні нейтралізують АГ і сприяють активації неспецифічних факторів імунітету.
В-лімфоцит
Плазматична
клітина
Слайд 42T cell dependent B cell activation, computer artwork. Invading pathogens
(gold ovoids) are phagocytosed (engulfed) by macrophages, a type of
white blood cell. Fragments of protein (antigen) from the pathogen are displayed on the macrophage's surface. The antigen is recognised by helper T lymphocytes (purple), which secrete chemicals to activate other immune cells, including B lymphocytes (blue spiky cells). The B lymphocytes differentiate into plasma cells (large blue cells), which produce large numbers of antibodies (red) that recognise the antigen. The antibodies either neutralise the pathogen or flag it for destruction by other cells.
Слайд 43Антитіла
Існує 5 класів імуноглобулінів: М, G, A, E, D, наступна
арабська цифра означає підклас. Підкласи є лише в імуноглобулінів класів
G (G1, G2, G3, G4) та А (А1, А2). Класи і підкласи називають ізотипами імуноглобулінів. Таким чином, ізотипів є 9. У кожного АТ є антигензв’язуюча ділянка (варіабельна ділянка або Fab-фрагмент – Fragment Antigen Binding) і константна ділянка (Fc-фрагмент – Fragment Constant), яка може зв’язуватися з різними клітинами. Молекула Ig складається з 4 поліпептидних ланцюгів: двох важких та двох легких.
Ig G
Слайд 44Класи імуноглобулінів
Іg А виділяється в порожнини і міститься в секретах
залоз (молозиві, слині, сльозах, сечі). Щоденно секретується на слизові 4-5
г цього білка.Ig D є, переважно, рецептором для АГ на В-лімфоцитах.
Ig Е бере участь у розвитку алергічних реакцій.
Ig М утворює комплекси з 5 штук (пентамери), його концентрація зростає при гострих або вперше виниклих інфекціях, служить рецептором для АГ на В-лімфоцитах.
Ig G складає близько 80% усіх Ig; зв’язує бактерії та віруси, бере участь у фагоцитозі; збільшення його концентрації спостерігається при хронічних або повторно виникаючих інфекціях. Ig G проникає через плаценту.
Слайд 46План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна
ланка природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген та його
презентація.6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. Т-лімфоцити та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.
Слайд 47Набутий клітинний імунітет
Клітинний імунітет реалізується шляхом вироблення цитотоксичних Т-лімфоцитів (Т-кілерів),
які руйнують і/або виводять АГ з організму.
Мета клітинного імунітету –
продукція Т-кілерів на будь-який АГ. Виділяють 5 функцій клітинного імунітету:
реакція відторгнення органів і тканин;
захист від вірусних і грибкових інфекцій, протозойних інвазій;
протипухлинний захист;
аутоімунні реакції;
реакції “трансплантат проти господаря”.
Слайд 48Набутий клітинний імунітет
3.
Цитотоксичні Т-лімфоцити (Т-кілери): активуються під впливом комплексу АГ із ГКГ-І;
діляться з утворенням їх великої кількості; вбивають або нейтралізують АГ за допомогою різних механізмів: виділяють перфорини, індукують апоптоз, активують неспецифічні фактори: система комплементу, фагоцитоз і секреція макрофагів. У розвитку клітинного імунітету беруть участь 3 види клітин:
1. Антигенпредставляюча клітина: поглинає і видозмінює АГ; зв’язує видозмінений АГ з молекулою ГКГ-І (іноді - з ГКГ-ІІ); виводить на свою поверхню комплекс видозміненого АГ і ГКГ-І; виробляє ІЛ-1.
2. Т-лімфоцити-хелпери: активуються під впливом комплексу АГ із ГКГ-І та ІЛ-1; виробляють ІЛ-2.
Слайд 49Cell-mediated immune response, computer artwork. This type of immune response
is most often used against intracellular pathogens, such as viruses.
The viruses (gold) are phagocytosed (engulfed) by macrophage cells (green), a type of white blood cell. Fragments of viral protein (antigen) are displayed on the macrophage's surface. The antigen is recognised by a helper T lymphocyte (purple, centre and right), which secretes chemicals to activate other immune cells, including cytotoxic T lymphocytes (purple, left). The cytotoxic cells release chemicals that cause the macrophages to disintegrate and die, killing the viruses inside as well.
Слайд 50План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна
ланка природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген та його
презентація.6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. Т-лімфоцити та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.
Слайд 51Диференціювання лімфоцитів
Лімфопоез –
це диференціювання лімфоцитів від стовбурової кровотворної клітини до зрілого неімунного
лімфоцита, яке відбувається в центральних органах – червоному кістковому мозку і тимусі. Зрілі неімунні лімфоцити локалізуються в периферичних лімфоїдних органах і циркулюють між ними через кров. Диференціювання лімфоцитів на периферії після розпізнання АГ називають імуногенезом. Зрілі неімунні лімфоцити в англомовній літературі називають naive (наївними) або virgine (дівочими).
Слайд 52 Обов’язковим процесом на початку імуногенезу в периферичних лімфоїдних органах є
проліферація клонів лімфоцитів, які розпізнали АГ. У результаті імуногенезу розвиваються
клони імунних лімфоцитів, які в англомовній літературі називають armed (озброєними) або effector (ефекторними) лімфоцитами. Імунні лімфоцити розпізнають АГ та організовують деструкцію тих тканин організму, де цей АГ присутній.Диференціювання лімфоцитів
У кістковому мозку проходить диференціювання всіх лейкоцитів крові. Після виходу з кісткового мозку у периферичні тканини лейкоцити в нормі вже ніколи не будуть розмножуватися (на відміну від лімфоцитів). У відповідь на адекватні сигнали ззовні вони лише будуть активовані до виконання своїх певних функцій.
Слайд 54Т-лімфоцити
Лімфоцити людини мають
рецептори для будь-яких потенційних АГ. Лімфоцити здатні розпізнати близько 1018
антигенів. Згідно із міжнародною класифікацією, всі антигенні маркери лімфоцитів та інших клітин зведені в групи і позначені як кластери диференціювання або CD. В даний час відомо понад 320 CD. Нумерація їх йде у хронологічному порядку від раніше описаних антигенів до більш пізніх. Набір різних CD на окремих клітинах складає фенотип (поверхнева характеристика). До Т-клітинних антигенів, характерних для більшості Т-лімфоцитів, відносяться CD3, CD4, CD8.
Слайд 55Цитокіни
Цитокіни – це
білки переважно активованих клітин імунної системи, що забезпечують міжклітинні взаємодії.
До цитокінів належать інтерферони (ІФН), інтерлейкіни (ІЛ), фактори некрозу пухлин (ФНП), фактори росту, хемокіни. Цитокіни діють за естафетним принципом: дія цитокіну на клітину викликає утворення нею інших цитокінів (цитокіновий каскад).
Слайд 56Механізми дії цитокінів
Розрізняють
наступні механізми дії цитокінів:
Інтракринний механізм – дія цитокінів всередині клітини-продуцента;
зв’язування цитокіну з внутрішньоклітинними рецепторами.Аутокринний механізм – дія секретованого цитокіну на саму секретуючу клітину. Напр., ІЛ-1, -6, ФНП-α є аутокринними активуючими факторами для моноцитів/макрофагів.
Паракринний механізм – дія цитокінів на близькорозташовані клітини і тканини. Напр., ІЛ-1, -6, -12 і -18, ФНП-α, продуковані макрофагами, активують Т-хелпер, що розпізнає АГ і ГКГ макрофага.
Ендокринний механізм – дія цитокінів на відстані від клітин-продуцентів. Напр., ІЛ-1, -6 та ФНП-α, крім ауто- і паракринних впливів, можуть чинити дистантний імунорегуляторний вплив, пірогенний ефект, індукцію вироблення білків гострої фази гепатоцитами та ін.
Слайд 57Цитокіни
Інтерлейкіни (ІЛ). Відомо
понад 30 інтерлейкінів. До прозапальних належать ІЛ-1, -2, -6 та
ін. До протизапальних – ІЛ-4, -10, -12 та ін.Фактори некрозу пухлин (ФНП). Є ФНП-α та ФНП-β. ФНП-α продукується переважно макрофагами, а ФНП-β – лімфоцитами.
Колонієстимулюючі фактори (КСФ). Регулюють поділ і диференціювання стовбурових клітин у кістковому мозку. Є гранулоцитарний (Г-КСФ), макрофагальний (М-КСФ), гранулоцитарно-макрофагальний (ГМ-КСФ).
Трансформуючий фактор росту-β. Потужний деактивуючий фактор для моноцитів/макрофагів. Є переважно протизапальним цитокіном, хоча інколи діє прозапально.
Хемокіни – низькомолекулярні цитокіни (близько 40), відповідають за хемотаксис, регулюють рухливість лейкоцитів.
Слайд 59План лекції
1. Визначення та класифікація імунітету.
2. Структура імунної системи.
3. Гуморальна
ланка природженого імунітету.
4. Клітинна ланка природженого імунітету.
5. Антиген та його
презентація.6. Гуморальна ланка набутого імунітету.
7. Клітинна ланка набутого імунітету.
8. Т-лімфоцити та цитокіни.
9. Імунологічні методи досліджень.
Слайд 60Методи імунологічного дослідження
І.
Дослідження неспецифічного (природженого) імунітету:
1) орієнтувальні тести (І рівня);
2) уточнювальні тести
(ІІ рівня).ІІ. Дослідження специфічного (набутого) імунітету.
І. Характеризують роботу імунної системи загалом. Не спрямовані для виявлення конкретних збудників, клітин чи АТ. Після аналізу орієнтувальних тестів лікар вирішує, чи є необхідність продовжити уточнювальні тести.
ІІ. Призначені для визначення специфічних АГ, які належать конкретним збудникам, і специфічних АТ, спрямованих проти конкретних АГ.
Слайд 61Дослідження неспецифічного імунітету
1) До орієнтувальних тестів (І рівня) належить визначення:
загальної кількості лейкоцитів;
абсолютного і відносного вмісту лімфоцитів;
фагоцитарної активності
лейкоцитів (фагоцитарний показник – кількість мікробів, захоплених однією клітиною; фагоцитарний індекс – процент клітин, що беруть участь у фагоцитозі);вмісту імуноглобулінів класів А, М, G;
титру комплементу.
2) До уточнювальних тестів (ІІ рівня) належить визначення:
субпопуляцій Т-лімфоцитів (хелпери, супресори,
їх співвідношення Тх/Тс – імунорегуляторний індекс);
кількості Т-активних лімфоцитів;
кількості В-лімфоцитів;
активності NK-клітин;
компонентів комплементу;
вмісту імуноглобулінів Е та інші.
Слайд 62Дослідження
специфічного імунітету
Для визначення
специфічних АГ чи АТ використовують групи методів:
преципітації (утворення осаду
з нерозчинних комплексів АГ-АТ в розчині, гелі, агарі; напр., визначення рівня імуноглобулінів за методом Манчіні);аглютинації (осадження імуноглобулінами клітин, навантажених АГ; напр., визначення груп крові, діагностика імунологічного безпліддя);
лізису (споживання комплементу у двох парних системах АГ-АТ; напр., визначення рівня АТ до вірусів поліомієліту, герпесу, реакція Васермана);
радіоімунний (визначення АГ чи АТ шляхом детекції комплексів, мічених радіоактивним йодом; напр., визначення вмісту гормонів, АТ до них);
імунофлюоресцентний (визначення АГ чи АТ шляхом детекції флюоресціюючих комплексів; напр., визначення популяцій імуноцитів);
імуноферментний (ELISA) (визначення АГ чи АТ шляхом їх взаємодії, відповідно, з АТ чи АГ, міченими ферментами, що приводить до зміни забарвлення).
